Втік із заслання і два роки жив в Зеленому Клину — заселеній українцями території на Далекому Сході. Спогади про цей час перетворилися у роман «Тигролови» (спочатку мав назву «Звіролови»).
Іван Багряний був першим, хто розповів світові про жорстокість більшовицького режиму, жорстокі методи каральних органів у романі «Сад Гетсиманський» (1950)
Він був також поетом-піснярем.
В 1963 році еміграційні організації подавали твори Багряного на Нобелівську премію, але раптова смерть письменника не дала втілити цей задум. В Україні читачі змогли ознайомитися з його творчістю лише після проголошення незалежності. Похований І. Багряний у Новому Ульмі. На надгробку вибиті рядки з поеми Багряного «Мечоносці»: «Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами».
