У Ліни Костенко було тавро дочки «ворога народу» (батька поетеси, блискучого педагога і поліглота, який знав 12 мов, у 1936-му засудили на 10 років концтаборів).
У радянські часи Ліна Костенко брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Вимушене мовчання тривало 16 років, в Україні твори Костенко не друкувалися. У відповідь на таку жорстоку ценцуру, поетеса навіть оголосила голодування.
Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко – єдина з українських письменників – майже 20 років регулярно відправлялася в Чорнобильську зону та висвітлювала цю трагедію у своїх віршах.
Через впертість та неабияку сміливість Ліну Костенко називають залізною жінкою. Вона завжди говорила та писала, що хотіла. Навіть коли її колеги боялись репресій та мовчали, вона відкрито критикувала владу. Таку незламність поетеса унаслідувала від бабусі.
У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко, а у 2022 році Ліна Костенко отримала найвищу нагороду Франції — Орден Почесного легіону. Поетеса присвятила його українським військовим.
