Василь Симоненко – журналіст, письменник, активний діяч українського руху опору, шістдесятник, який говорив: «Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя». Прожив письменник лише 28 років. Помер 14 грудня 1963 року від раку нирок.
Батько Василя зник невдовзі після його народження. Виховували майбутнього генія мати та дідусь. Школу Симоненко закінчив із золотою медаллю та став студентом факультету журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка.
Симоненко займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. Сміло йшов на ризики, які загрожували його життю, тому влітку 1962 року був заарештований. Його дуже побили, в основному постраждав хребет та нижня частина спини. Побої міліціонерів прискорили розвиток раку у поета.
Одружився Василь зі своєю коханою Людмилою 27 квітня 1957 року. Жінка не розуміла такого пристрасного захоплення літературою свого чоловіка. У них народився син Олесь.
Поет був нагороджений Шевченківською премією посмертно, уже в незалежній Україні.
