«Бути радянським громадянином – це значить бути рабом. Я ж до такої ролі не надаюся». (В. Стус)

У 1961-1963 роках викладав у школі №23 у Горлівці Донецької області. 

Перекладав з німецької, англійської, італійської, іспанської, французької, слов’янських мов. 

Українська діаспора намагалась висунути Василя Стуса на здобуття Нобелівської  премії з літератури, але не встигла завершити всі процедури.  

Говорив лише українською. Сучасники Стуса згадують, що одного разу Василеві зробили зауваження в університетській їдальні з цього приводу — щоб він розмовляв нормальною мовою. З цього приводу між Стусом та кривдником сталася бійка. 

Двічі був ув’язнений за антирадянську діяльність. Сумарно за обидві справи йому присудили 23 роки примусових робіт, позбавлення волі, заслання. 

У камері Стуса поранили й він міг померти раніше. Під час ув’язнення отримав поранення заточкою. Обставини смерті досі викликають питання. Офіційна версія — зупинка серця, але є припущення про те, що його вбили. Спочатку був похований у Росії, на кладовищі колонії, потім його тіло перевезли до Києва та поховали на Байковому кладовищі. 

Книгу з документами про кримінальну справу проти нього, «Справа Василя Стуса», заборонили за позовом Віктора Медведчука. Рішення суду можна прочитати тут.